Вітаємо на сайті нашого ліцею

Фізика

2019-2020 н.р.                                                                                                                                               Датко К.Д,

9 клас

Тема уроку. Рентгенівське випромінювання

 

Мета уроку:

дидактична: розглянути відкриття властивості та практичне застосування рентгенівського випромінювання;

виховна: на прикладі використання Х-променів показати внесок науки в розвиток різних галузей господарства виховувати в учнів творче ставлення до праці, патріотизм, формувати діалектико-матеріалістичний світогляд;

розвивальна: формувати вміння самостійно здобувати знання, виробити вміння виступати перед аудиторією, формувати вміння міркувати, робити висновки з фактів.

Обладнання: портрети К.Рентгена, І.Пулюя, схема досліду «Виникнення рентгенівських променів», таблички учасників конференції (фізик-філософ, вчений-рентгенолог, лікар-рентгенолог, фізик-теоретик, фізик-історик, інженер, журналіст).

Тип уроку: урок вивчення нових знань.

Метод проведення уроку: прес-конференція, ділова-гра.

 

Форма проведення уроку – ділова гра з розподілом ролей між учнями групи. Х-промені розглядають з точки зору людей різного фаху: інженера, філософа, лікаря-рентгенолога, фізика-теоретика, фізика-історика, журналістів.

Вивчення нового матеріалу.

 

Фізик-історик

Кінець ХІХ ст.. знаменувався значними відкриттями століття: 1879 р. Кукс відкрив катодні промені. 1869 р. створена періодична система Менделєєва. Томсон відкрив електрон, винайдено радіо, відкрито електромагнітні хвилі. Саме до цього періоду належить грандіозне відкриття Х-променів. Воно було зроблено 8 листопада 1895 р. німецьким професором Вільгельмом Конрадом Рентгеном.

Рентген дослідив проникну властивість «агента», який назвав Х-променями. Він виявив, що промені вільно проходять через папір, дерево, ебоніт, тонкі шари металу, але дуже затримуються свинцем.

Потім він описує сенсаційний дослід: «Якщо тримати між розрядною трубкою та екраном руку, то видно темні тіні самої руки». Це було перше рентгеноскопічне дослідження людського тіла.

 

Інженер

Вільгельм Рентген, подарував своє відкриття усьому світові. Це дало можливість конструкторам розробити нові типи рентген-трубки. У рентгенівській трубці, яка являє собою скляний балон, з якого викачено повітря, є катод (нитка розжарювання), який випромінює електрони, масивний електрод, на поверхні якого прикріплюється пластина із тугоплавкого металу (вольфраму). На катод для його розжарювання подається напруга 8-12 В. На трубку (між анодом і катодом) подається висока напруга 50-200 кВ, під дією якої електрони, що випромінюються катодом, набувають величезної швидкості. Електрон, підлітаючи близько до анода, сповільнює рух, при цьому народжуються Х-промені, тобто кінетична енергія електронів перетворюється на енергію електромагнітного випромінювання.

Х-промені – це електромагнітне випромінювання, яке на відміну від світлових промені, видимого спектра та ультрафіолетових променів, має меншу довжину хвилі і більшу частоту:

 

=5 нм – 10 нм

 

Відкриття «Х-променів»

«Відкриття» «Х-променів» Рентгеном 1895 р. набуло сенсаційного розмаху і було відразу визнано всім науковим світом, але ще надовго залишалась незрозумілою їх природа (висловлюючись сучасною мовою, невідомим був потік фотонів, або ж частинок, які вони собою являють). Довести хвильову природу Х-випромінювання за допомогою дифракції або інтерференції у ті роки не вдалося.

 

Філософ

Оскільки х-промені лежать правіше від фіолетового випромінювання на шкалі електромагнітних хвиль, то ці хвилі несуть більшу енергію, ніж попередні, тому і проникна здатність їх більша. Тут ми маємо справу з яскравою ілюстрацією закону діалектики про перехід кількісних змін у якісні.

 

Фізик-теоретик

Промені, «відкриті» Рентгеном, діяли на фотопластинку, спричиняли іонізацію повітря, але не відбивалось від якихось речовин, заломлення теж не спостерігалося.

Електромагнітне поле ніяк не впливало на напрям поширення Х-променів. Х-промені мають велику проникну здатність. Поглинання Х-променів збільшуються зі збільшенням товщини і щільності речовини.

Природу Х-випромінення було встановлено після того, як 1013 р. німецькому фізику Лаує вдалось провести досліди з дифракцією цього випромінювання. Дифракційною решіткою для Х-променів стали самі атоми. За допомогою дифракційної решітки можна визначити структуру будови речовини.

 

Лікар-рентгенолог

Я впевнений, що ми всі мали справу з Х-променями в поліклініці (демонструється рентгенограма). У медичному діагностуванні Х-промені – незамінні помічники. Особливо сильно діють Х-промені на клітини, які швидко ростуть. Тому промені використовуються для лікування злоякісних пухлин. Коли ж найчастіше ми зустрічаємося з Х-променями? Звісно під час щорічної обов’язкової флюорографії.

Особливості Х-променів мають велике значення для використання їх у медицині, за допомогою Х-променів можна робити діагностичні знімки.

Старший лікар крейсера «Аврора» В. Кравченко під час Цусімського бою  за допомогою Х-променів рятував поранених. «Х-промені мені значно полегшили роботу під час пошуків куль у тілах ранених», - писав В. Кравченко. Хороші результати дає Х-опромінювання після видалення злоякісних пухлин. При тривалому опромінюванні живих організмів Х-промені викликають патологічні явища, тому прийнято вимірювати дозу, яку отримує пацієнт під час обстеження. Медичний персонал теж слід захищати від дії Х-променів. Для цього використовуються свинцеві загорожі, стінки. Руки лікаря закриваються рукавичками із просвинцьованої гуми. Флуоресцентний екран скла покривають речовиною, до складу якої входить велика кількість свинцю. За одиницю дози опромінювання на практиці застосовують рентген. Один рентген  це енергія випромінювання, яка в 1  чистого повітря за нормальних умов створює два млрд. пардонів. За короткочасного випромінювання доза 20 – 50 рентген спричиняє зміни в крові, доза понад 100 рентген небезпечна для життя. У випадку просвічування легень людина отримує дозу 3 рентгени (3 бер), під час знімка зуба – 5 рентген.

 

Учений-рентгенолог

Безперервне удосконалення техніки та методики рентгенологічних досліджень відкриває нові можливості і перспективи діагностиці захворювань людини. Одним з величезних досягнень є розробка методики електрорентгенографії. Цей метод дозволяє виробляти рентгенограми без плівки вкритої фотоемульсією. Фотоплівку замінює заряджена напівпровідникова пластинка із селену. Для утворення такого зображення потрібно 20 секунд. Таке зображення тканин чіткіше, ніж утворене з використанням звичайної рентгенографії. Невидимі промені активно використовуються в живописі для визначення техніки і часу виконання картин. Завдяки Х-променям став можливим рентгеноструктурний аналіз кришталю, а також дефектоскопія. Х-промені застосовуються і в астрономії.

 

Х-променева астрономія

Відкриття Х-променів дало початок Х-променевій астрономії. Це розділ астрономії який досліджує джерела космічного Х-випромінювання з довжиною хвилі від 0,01 нм до 10 нм. Для проведення астрономічних спостережень прилад підіймається за межі земної атмосфери за допомогою ракет чи штучних супутників Землі. До цього часу зареєстровано Х-випромінювання сонця, зірок та інших небесних тіл, що розміщені поза сонячною системою. Х-випромінювання сонця утворюються в хромосфері і короні – шарах атмосфери сонця, нагрітих до температури від десятків до мільйонів градусів. Потужність сонячного Х-випромінювання залежить від активності сонця і сильно змінюються з часом, тому за Х-випромінюванням астрономи мають можливість описувати фізичні процеси що відбуваються на сонці, зірках, а також у галактиці.

 

Фізик-історик

Біографія Рентгена. Рентген народився у місті Ленепс 27 березня 1845 р. Технічну освіту здобув в Цюрисі, у тій самій вищій технічній школі в якій пізніше навчався Ейнштейн. Захоплення фізикою змусило його після закінчення школи 1866 р. продовжити фізичну освіту. Захистивши 1868 р. дисертацію на ступінь доктора філософії, він працює асистентом на кафедрі фізики, спочатку в Цюриху, потім – у Гусині, потім – у Страсбурзі. Тут він отримав добрячий експериментальний вишкіл і став першокласним експериментатором. Він робив точні вимірювання діелектричної проникності рідин, досліджував пружні та п’єзоелектричні властивості кристалів, вимірював магнітне поле зарядів, що рухаються. Частину важливих досліджень Рентген виконав зі своїм учнем, одним із засновників російської фізики Йофе. З 1900 р. до 1923 р. (тобто до смерті) він працював в Мюнхенському Університеті.

 

Вчений рентгенолог

Біографія І. Пулюя. Я Іван Павлович Пулюй, українець. Народився 2 лютого 1845 року у містечку Гримайлові (Тепер Тернопільська область) у сім`ї землеробів. У 1865 р., закінчивши Тернопільську гімназію, поступив на теологічний факультет Віденського університету. Водночас як вільний слухач, відвідую лекції з математики, фізики та астрономії. Завершивши курс богослов’я я так захопився вищезгаданими науками, що переходжу на філософський факультет. У 1872 р. закінчивши університет працюю на посаді асистента експериментальної фізики цього ж університету. З 1874 р. по 1875 р. працюю асистентом-викладачем кафедри фізики, механіки та математики, військово-морської у місті Фіуме (тепер Югославія). Восени 1875 р. виїжджаю до Страсбурга вивчати електротехніку. У 1876 р. захищаю дисертацію і отримую ступінь доктора філософії Страсбурзького університету, спеціалізація – фізика. Того ж року повертаю до Відня, де на посаді приват-доцента Віденського університету читаю лекції з молекулярної кінетичної теорії газів та механічної теорії теплоти, а також працюю асистентом у лабораторії австрійського фізика Лянга. У 1882 р. отримую посаду технічного директора електротехнічного бюро у Відні. Потім працюю технічним консультантом промислової електротехнічної фірми, а також директором фабрики електроламп власної конструкції. У 1884 р. запрошений на посаду професора експериментальної та технічної фізики у німецьку вищу технічну школу Праги, де працював до виходу на пенсію.

 

Запитання журналістів

Журналіст Пулюй та Україна. Прагнення істини непримиренність до несправедливості, усвідомлення тяжкого життя поневоленого українського народу – все це не могло залишити Пулюя байдужим до долі України, хоча його творче життя проходило за її межами, він повсякчас почувався її сином, навідувався до Галичини. У його рідному Гримайлі на могилі батьків встановлено пам’ятник, виготовлений, як свідчить надпис, у Празі. Активна громадська, публіцистична та перекладацька діяльність Пулюя висунула його в число найяскравіших постатей культурно-політичного життя України останьої третини ХІХ початку ХХ ст.. Ще гімназистом в Тернополі він засовує молодіжний гурток для вивчення і популяризації української історії та літератури, піднесення національної свідомості народу. Навчаючись в університеті, перекладає українською мовою підручник геометрії для українських гімназій, бере активну участь в організації українських студентських товариств у Відні. Пізніше виступає за створення Українського університету у Львові, публікує статті на захист української мови, забороненої в Росії царським указом у 1876 р. Засуджує акції австрійського уряду під час аграрних страйків у Галичині в 1902 р. Під час Першої Світової війни закликає відродити українську державність. Усього він опублікував близько 30 статей та брошур в українських справах. Намагаючись протидіяти полонізації та русифікації, багато часу та зусиль Пулюй віддає перекладові українською мовою Біблії, який він здійснив разом з письменниками Пантелеймоном Кулішем і Іваном Нечуєм-Левицьким.

 

Інженер Вклад І.Пулюя в електротехніку.

Творча індивідуальність Пулюя особливо яскраво проявилась в галузі електротехніки. Розпочав він із удосконалення технології виготовлення розжарю вальних ниток для освітлювальних ламп. Його лампи набагато кращі від ламп Едісона, демонструвалися 1884 р. на всесвітній виставці в місті Штайєрі. Пулюй першим дослідив холодне світло (тепер неонове). На виставці це відзначалося як велике технічне досягнення. Важливе практичне значення мала запропонована Пулюєм удосконалена конструкція телефонних станцій та абонентських апаратів, зокрема застосування роздільного трансформатора. Цей винахід Пулюя запатентували у ряді промислово розвинених країн Європи. Найвищу оцінку отримала діяльність Пулюя в галузі практичної електротехніки.. Він був технічним директором електротехнічного бюро у Відні, головним експертом з цих питань у Чехії та Моравії, державним радником. За його активної участі запущено ряд електростанцій на постійному струмі в Австро-Угорщені, а також першу в Європі на змінному струмі (Прага). Пулюй був членом-засновником електротехнічного товариства у Відні, засновником спеціального журналу з електротехніки, довголітнім головою організованого ним електротехнічного товариства у Празі.

 

Фізик-теоретик.

При високій напрузі з катода вириваються матеріальні частинки і поширюються перпендикулярно до поверхні катода. Ці частинки, заряджені негативною статичною електрикою, підтримують протікання струму між двома електродами і скляними стінками. Коли ці матеріальні негативно заряджені частинки стикаються зі скляними стінками чи іншими твердими тілами, то крім збудження молекул тіла відбувається також вирівнювання, компенсація їх електричних зарядів, при чому вирівнювання не може відбутись без збудження ефірної оболонки молекул. Кожне уражене місце скляної стінки чи екрана буде вихідним пунктом ефірних хвиль. Під впливом ефірних хвиль, що поширюються у просторі, пофарбований сірко кальцієм екран світиться власним світлом цієї речовини. Крім видимих променів фосфоресценції виникають ще не видимі промені з іншим періодом коливань це відкриті Рентгеном невидимі промені.

 

Фізик-історик. З’ясуємо внесок Пулюя в рентгенологію

Пулюй виявив, що Х-промені викликають провідність газів, тобто їх іонізацію. Цю властивість Рентген описав лише у своїй другій статті. Пулюй дослідив просторовий розподіл інтенсивності Х-променів за допомогою своєї трубки, яку сконструював на початку 80-х р. Аналогічні дослідження Рентген виклав лише в своїй третій статті в травні 1897 р. Саме Пулюй, а не Рентген, усупереч тверджень Йофе, розробив ще у 1882 р. трубку, яка мала основні риси сучасних рентгенівських трубок, тобто окремий від аноду антикатод, розміщений похило у відношенні до падаючого на нього пучка катодних променів. Безпосередньо після отримання інформації про здійснене в Німеччині професором Конрадом Рентгеном відкриття Х-променів, професор Пулюй, фізик вищої технічної школи міста Праги, зробив на цю тему доповідь з демонстраціями 15 лютого 1896 р. Продемонстрував апарати власної конструкції, просвіт на сцені сейф, дога, чоловіка і навіть жінку (очевидно в масці). Вперше можна було бачити вміст закритих предметів, живі, рухомі скелети в живих рухомих людях.

 

Філософ

Якщо врахувати, що електрон був відкритий Дж Томсоном лише через рік на цей час ще широко використовувалося поняття ефіру, і ще довго не існувало теорії атомних та молекулярних спектрів, пояснення Пулюєм природи рентгенівського проміння слід визначити напрочуд точним і глибоким. Для порівняння зауважимо, що Рентген протягом 10 років після відкриття електрона не вірив у його існування і тому не зміг зрозуміти механізму виникнення Х-променів. Якщо в першій із трьох своїх статей він пише, що Х-промені відрізняються як від катодних, так і від інфрачервоних, ультрафіолетових та видимих променів і схилявся до припущення, що це поздовжнє коливання ефіру, то в третій статті вважає їх за природою близькими до катодних променів. Ця гіпотеза Рентгена, як відомо, виявилася помилковою, бо хвилі рентгенівського проміння, як і світлові – поперечні.

 

Журналіст

Шлях який Рентген прийшов до свого відкриття, залишається загадковим. Так говорить німецький учений Гельмут Лінднер у своїй книзі картини сучасної фізики. Дослідники життя та діяльності Рентгена зауважують деякі дивні моменти у його поведінці, пов’язані з відкриттям Х-променів: «Записи про свої спостереження він тримав у таємниці і заповідав спалити їх одразу ж після його смерті, що й зробили. Дивним є те, що він ніколи не згадував Пулюя чи його трубки, хоч у той час вони були широко відомі серед науковців.» Одне без сумнівне: відкриття рентгенівських променів було вже підготовлене попередніми дослідженнями, вони були б незабаром відкритими ким-небудь іншим, якби Рентген пройшов мимо. Отже, усі історії з Х-променями об’єктивно-суттєвим є не лише факт відкриття, а все те, що робилося до і після відкриття. Тут  провідну роль відігравав саме Пулюй, як бачимо з його наукового доробку. Ми ж переконані, що дискусію на цю тему треба закрити. Не можна спростовувати пріоритет Рентгена що до відкриття Х-променів рівнозначно, як і не можна ігнорувати реальний внесок Пулюя в їх дослідження. Було б справедливіше, якби обидва вчені стали лауреатами першої Нобелівської премії, присудженої  Рентгену в 1901 р.

 

 Філософ

Сьогодні ми розглянули історію відкриття, властивості і практичне призначення Х-променів, переконались у тому, що наша конференція стала черговим етапом глибокого розуміння світу. Ще раз звертаю вашу увагу на те, що природа усіх електромагнітних хвиль однакова, різні лише довжини хвиль. Залежно від довжини хвилі поводяться по різному у речовині у якій поширюються, по різному виявляють себе, тобто властивості випромінювання визначаються довжиною хвиль. Отже, кількісні характеристики хвиль, довжина і частота, визначають їх якість. Це стало ще однією ілюстрацією закону діалектики про перехід кількісних змін у якісні.  А також ми бачимо, що поряд з позитивними застосуваннями Х-променів існують негативні дії цих променів на живі організми. Тому ми маємо справу з виявленням ще одного закону – закону єдності і боротьби протилежностей, у чому ще не одноразово переконаємось.

 

Вчений-рентгенолог

Ми з вами відкрили ще одну сторінку історії фізичної науки. Знане у світі ім’я І. Пулюя вернулося в Україну. Своєю науковою і технічною діяльністю він заслужив широке міжнародне визнання. Однак до недавнього часу залишався майже невідомим в Україні, на рідній батьківщині, для кращого майбутнього якої невтомно працював по за її межами впродовж всього життя. Нині, коли Україна стала на шлях незалежності, утвердження своєї державності вшановуються пам'ять цієї винятково колоритної постаті в історії науки, техніки, культури і навіть політики. Так у 1995 р. на державному рівні відзначено 150-річчя від дня народження І. Пулюя, відбулися урочисті збори з цієї нагоди в Тернополі, Києві, Львові, міжнародні наукові конференції, опубліковано чимало матеріалів про його життя і творчість. Рік 1995 можна назвати роком Пулюя. На батьківщині вченого, в селищі Гримайлів на Тернопільщині, встановлено пам’ятник, у листопаді 1996 р. відкрито гімназії ім. І.Пулюя. У відкриті гімназії брав участь його онук – професор Петро Пулюй, який проживає в Австралії. Ім’я Пулюя носить Тернопільський технічний університет, у Львівській Політехніці встановлено бюст І.Пулюя, створено художньо-документальну стрічку «І.Пулюй, повернення».

 

Закріплення знань

 

1.      Розв’язування задач

·         Яку кінетичну енергію мають електрони, що досягають анода рентгенівської трубки, якщо анодна напруга становить 100 кВ?

·         З якою швидкістю досягають електрони анода рентгенівської трубки що працює під напругою 50 кВ?

·         Чи завжди на рентгенівському знімку розміри зображення предмета більші від його справжніх розмірів?

 

2.      Розгляд рентгенівських знімків

 

Домашнє завдання

Вивчити тему «рентгенівське проміння»

 

____________________________________________________________________________

2014- 2015 н.р.                                                                                                                                                                 Датко К.Д.

Тема: Теплова рівновага. Температура та її вимірювання

Мета уроку: сформувати поняття теплової рівноваги, температури та її вимірювання; вироблення практичних навичок вимірювання температури.;

навчити бачити фізичні явища навколо себе та вміти їх пояснювати, використовуючи знання фізики; розвивати здатність сприймати інформацію та виконувати поставлені завдання.;

виховувати старанне та добросовісне ставлення до навчання, спонукати підсилення інтересу до предмету фізики, розширити кругозір учнів.

Тип уроку:  вивчення нового матеріалу

Демонстрації: вимірювання температури.

Обладнання: термометри, рідина, таблиці, збірники задач.

Хід уроку:

       I.            Вивчення нового матеріалу.

1.                Температура – ступінь нагрітості тіла. Яке тіло нагріте більше, яке менше можна визначити на дотик і сказати що одне тіло має більшу температуру, а друге меншу.  Температура є мірою середньої кінетичної енергії, поступального хаотичного руху молекул та атомів даного тіла і характеризує інтенсивність їх теплового руху. Молекули гарячого тіла мають більшу кінетичну енергію, а отже рухаються швидше ніж молекули холодного тіла. Під час дотику цих тіл швидкі молекули гарячого тіла співударяються із повільними молекулами холодного тіла, віддають їм частину своєї енергії і самі сповільнюють рух. Гаряче тіло остигає, холодне нагрівається. Через деякий час встановлюється спільна для молекул обох тіл середня швидкість їх хаотичного руху.

2.                Теплова рівновага. Стан, коли у стичних тіл встановлюється спільна для їх молекул середня швидкість хаотичного руху, а тіла набувають однакової температури, називається станом теплової рівноваги. Великим законом природи є те, що теплота переходить від гарячого тіла до холодного. Зворотного шляху для самовільного протікання нема. Так гарячий чайник остигає в кімнаті сам собою, але сам собою він не може нагрітись. Різниця температур тіл вказує на напрям теплообміну між ними – від тіла з вищою температурою до тіла з нижчою.

3.                Вимірювання температури. Для вимірювання температури застосовують спеціальні одиниці градуси. Прилади, призначені для вимірювання температури за допомогою  контакту з досліджуваним середовищем,  називаються термометрами. Розрізняють рідинні, металічні та термометри провідності. Рідині термометри побудовані на використані властивості рідин розширюватись під час нагрівання та стискуватись під час охолодження. Термометр складається з скляного резервуара до якого приєднано трубку з вузьким внутрішнім каналом, шкали та корпусу. Якщо один із температурних станів, (теплова рівновага між танучим льодом та водою), взяти за нульовий, то температура будь- якого іншого стану тіл характеризуватиме відхилення від нього. Щоб вимірювання за допомогою термометра були точними та їх можна було порівнювати між собою, шкала термометра повинна мати дві сталі точки, за якими можна контролювати термометри. Швецький вчений Цельсій у 1742 році запропонував обрати постійними точками температурної шкали температуру танення льоду (замерзання льоду) та температуру кипіння води за нормального тиску. Цю шкалу названо шкалою Цельсія. Шкала Цельсія є 100 градусною з постійними точками 00 С та 1000С.

4.                Абсолютна шкала температур. Температуру при якій припинився б хаотичний рух молекул та атомів тіла, називають абсолютним нулем температури. Це найнижча температура в природі. Абсолютний нуль температури взято за початок абсолютної шкали.  0К друга абсолютна точка плавлення льоду 273К. За одиницю температури у абсолютній системі температур прийнято Кельвін на честь Кельвіна англійського вченого, 1848р.

    II.            Закріплення знань.

1.     Розв’язування задач.

Задача1: Якій температурі у Кельвінах відповідає 200 С? 

Задача2: Температура кипіння води 1000 С, яку температуру показуватиме абсолютна шкала температур?

2.     Лабораторна робота. Вимірювання температури.

·        Інструктаж з безпеки життєдіяльності.

·        Виконання лабораторної роботи.

3.     Підсумки уроку.

 III.            Домашнє завдання: Вивчити параграф 23.

_______________________________________________________________2013-2014       Датко К.Д.

 

Тема уроку. Заломлення світла

 

Мета: Сформувати знання про заломлення світла. Поглибити і систематизувати знання про особливості поширення світла на межі розподілу двох середовищ. Виховувати культуру мовлення, логічне мислення, почуття прекрасного.

 

Тип уроку: урок формування нових знань.

 

Обладнання: мультимедійний проектор, мультимедійні додатки.

Демонстрації слайдів:  

 

1.       Заломлення світла

2.       Проходження світла через плоско-паралельну пластинку і призму

 

Хід уроку

 

                                        I.            Перевірка домашнього завдання тести (5-7 хв.)

                                    II.            Вивчення нового матеріалу

1.        Явище заломлення світла (слайд 1)

 


2.                     Заломлений промінь, кут заломлення (слайд 2)


 

3.        Закони заломлення світла (слайд 3,4)

 

 


4.        Проходження світла через пластинку та призму (слайд 5,6)

­

 


5.        Заломлення світла в народному господарстві


Волоконно-оптичні лінії зв'язку

 

 

6.        Заломлення світла в природі


Міраж

 

                                 III.            Закріплення знань. Розв’язування задач №1,2,3 стр. 239

1.     Кут падіння променя з повітря в скло дорівнює 00 , чому дорівнює кут заломлення?

2.     Промінь світла падає на плоску межу розділу 2-х середовищ. Кут падіння дорівнює 400, кут між відбитим і заломленим променями 1100 , чому дорівнює кут заломлення?

3.     Кут падіння дорівнює 300, кут між падаючим і заломленим променями дорівнює 1400 . Більшу чи меншу оптичну густину має середовище, у якому промінь поширювався з початку?

 

                                 IV.            Домашнє завдання вивчити заломлення світла.