Вітаємо на сайті нашого ліцею

Права та обовязки батьків

 

Сімейний Кодекс України

 

Ст. 141 Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі.


Ст. 150. Обов'язки батьків щодо виховання та  розвитку  дитини:
1.  Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2.    Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3.    Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

4.    Батьки зобов'язані поважати дитину.

5.    Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

6.    Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7.    Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

 

Ст. 151. Права батьків щодо виховання дитини:
1.    Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
2.    Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.
3.    Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

 

Ст. 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків
1.    Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
2.    Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
3.    Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
4.    Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків і підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

 

Ст. 152 Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю.


Ст. 157 Питання виховання дітей вирішуються спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі у вихованні, то порядок визначається органом опіки та піклування. У випадку, якщо батьки не підкоряються рішенню органу опіки, то кожен з батьків має право звернутися в суд для вирішення суперечки.

 

Ст. 202. Підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків
1.    Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
2.    Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

 

Ст. 203. Обов'язок дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків
І. Дочка, син, крім сплати аліментів, зобов'язані брати у чисті у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

 

Ст. 204. Звільнення дочки, сина від обов'язку утримувати матір, батька
І. Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялись від виконання своїх батьківських обов'язків.
У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.

 

Ст. 205. Визначення розміру аліментів на батьків
1 Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій і ротовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
При визначенні розміру аліментів і додаткових витрат бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

 

Ст. 206. Стягнення з дитини витрат на догляд та лікування батьків
І У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а дитина (стаття б цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з лікуванням і доглядом за ними.

 

 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ЗА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ:

 

  Кодекс про адміністративні правопорушення


ст. 184 ч. 1 Ухиляння батьків від виконання обов’язків по забезпеченню не­обхідних умов життя, навчання і виховання неповнолітніх дітей – попередження або штраф (1-3 неоподатковувані мінімуми). ст. 184 ч.2 Ті ж дії, скоєні повторно протягом року, після накладання покарання -штраф (від 2-4 неоподатковуваних мінімумів).


ст. 184 ч. З Якщо неповнолітній скоїв адміністративне правопорушення у віці від 14 до 16 років, на батьків накладається штраф (3-5 неоподатковуваних мінімумів громадян).


ст. 184 ч. 4 Скоєння неповнолітнім дій, що передбачені Кримінальним Ко­дексом, якщо він не досяг віку кримінальної відповідальності тягне за собою накладання штрафу на батьків (10-20 неоподатковуваних мінімумів). Всі штрафні санкції накладаються тільки в судовому порядку і сплачуються в банківських установах.Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства (ст. 155 Сімейного Кодексу).
Батьки не можуть відмовитися від своїх прав та обов’язків, вони можуть втратити їх у судовому порядку.


Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання батьківських обов’язків по вихованню дітей,не забрали дитину з пологового будинку, жорстоко поводяться з дітьми, є хронічними алкоголіками чи наркоманами, вдаються до експлуатації дитини, примушують до жебракування та бродяжництва (ст. 164 Сімейного Кодексу). Злісне ухилення батьків від виконання обов’язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення батьківських прав (спи 47 Закону України «Про загальну середню освіту»).


У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя і здоров’я дитини, орган опіки та піклування (виконком) або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини у її батьків (ст. 170 Сімейного Кодексу), Злісне невиконання батьками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, – карається обмеженням волі на строк від 2 до 5 років або позбавленням волі на той самий строк (ст. 166 Кримінального Кодексу України). Але допускається поновлення у батьківських правах (спи 169 Сімейного Кодексу України), якщо батьки змінили поведінку, і поновлення в правах є в інтересах дітей.